Микола Лисенко (1842–1912) — український композитор, піаніст, диригент, педагог і громадський діяч, який вважається основоположником української національної класичної музики.
Його творчість відіграла ключову роль у розвитку української музичної культури.
Народився 22 березня 1842 року в селі Гриньки (нині Полтавська область, Україна).
Навчався у Харківському університеті, а потім у Лейпцизькій консерваторії, де вивчав композицію та гру на фортепіано.
Лисенко створив понад 100 романсів, хорові твори, фортепіанні п'єси, а також опери, серед яких найвідоміші:
"Тарас Бульба" (за однойменною повістю Миколи Гоголя),
"Наталка Полтавка" (за однойменною п'єсою Івана Котляревського),
"Утоплена" (за поемою Тараса Шевченка).
Він також працював над збиранням і обробкою українських народних пісень, що стало важливим внеском у збереження українського фольклору.
Лисенко був активним учасником українського національного відродження, працював над популяризацією української мови та культури.
Заснував музичні школи та хори, які сприяли розвитку музичної освіти в Україні.
Микола Лисенко вважається символом української музичної культури. Його ім'я носить Національна музична академія України у Києві.
Його твори залишаються популярними і виконуються як в Україні, так і за її межами.
Микола Лисенко помер 6 листопада 1912 року в Києві, але його музична спадщина продовжує надихати нові покоління музикантів і слухачів.
|
